Давно не писала бо... бо події останнього півріччя в Україні тримали мене в якомусь напруженні... про політику і без того було багато написано і запостано в нет... а зараз якось наче відпустило, чи може, ми уже звикли до того, що кожен день жертви, що кожен день неспокій... якось так. Я люблю Україну, без політики і навіть з людьми, які тут живуть... люблю Україну і не люблю Росію і не хочу, щоб ми стали такими як вона. Багато хто мені дорікне, мовляв як так, ти ж прожила кілька років свого дитинства там (у Краснодарському краї, але це вже тема для іншого посту) і тато твій був "русский", а ти так їх не любиш. Так, тато у мене був росіянин і неабияк пишався цим(так їх вчили у школі - сприймати себе як вищу расу, сумно, але факт). Я не кажу, що він був поганим, для мене він назавжди залишиться Татом(нехай з Богом спочиває) ... і найсвітліші спогади живуть завжди...
