Тарасу Брусу присвячується...

Привіт, народ...
Сьогодні всі писатимуть підсумки року, що минає і про те, який він був вдалий та гарний. Для нас же, а особливо для Андрія, це рік втрати ДРУГА... рік переоцінки поглядів та ставлення до людей... Коли помирає така світла людина, як Тарас, то в голові крутиться мільйони думок: "Чому? Чому так сталось? І що не зробив я, щоб запобігти цьому? Чому саме він? За що його вбили? Чому він і АТО?"... Але... але тоді вже пізно, пізно по відношенні до тої людини. Ти розумієш, що Тарас не подзвонить і не запитає: "Пищики, як ваші справи?", не прийде і не подарує того позитиву і світла, яке у нього було...

Чесно кажучи, я досі не можу повірити в те, що тебе немає, я просто не можу в це повірити... бо... бо так не має бути... такі, як ти повинні жити. Щиро співчуваю твоїй мамі... не дай Боже нікому таке пережити...

Вибач, друже, це говорить людський егоїзм... Я знаю, що ти назавжди залишився з нами, ти у наших серцях, думках та пам'яті... я не зустрічала жодної людини, у якої були б про тебе погані спогади... Спитаєте Чому? А відповідь дуже проста - У Тараса була унікальна здатність - по-справжньому любити людей, усіх людей, не залежно по яку вони сторону барикад... Я би хотіла так любити, але я не така хороша...
Дякую Богові, що ти був і є у нашому житті, дякую за твою дитячу щирість, за високий дух і непереборний оптимізм. Сподіваюсь, тобі з Ним краще аніж було тут...

І після цього всього... хочеться вірити, що люди, за яких ти помер, були варті того... Вибач, Тарасе, хочу, але не можу повірити, що вони були варті твого життя і світла...

Трохи заспокоює тільки одне, те, що останній рік свого життя ти був по-справжньому щасливий, ти нарешті знайшов своє призначення - допомагати людям, і відчував себе потрібним, дуже потрібним.

Для мене ти Герой не тому, що загинув за Україну, для мене ти Герой, бо загинув через свою величезну любов до людей...
Ти назавжди залишишся у нашій пам'яті світлом, у якого ми будемо вчитися любити.

Десерт "Павлова" )))

Привіт )

Цього тижня покажу вам трохи моїх смачнючок )
Сьогодні будуть тістечка Павлова, ммм.... Так давно хотіла їх приготувати, бо страшенно люблю меренги )

Коли чоловік почув, що я збираюсь готувати, сказав: "Знов ти зі своїми безе (((". Словом він такого не любить (

Як ми в зоопарк їздили )

Привіт )

Нарешті знайшла час написати обіцяний пост про зоопарк )  хоч і було це місяць тому, але так кортить поділитись враженнями і фотками )) Наперед скажу дякую Тані і Роману за рекомендацію - нам дуже сподобалось, і нашому малюку, напевне, також, бо як тільки він сів в машину після відвідин - одразу заснув ))) ще б - стільки вражень )))

Думаю, що досить багато моїх читачів знають, що не далеко від Львова (село Меденичі) є приватний зоопарк "Лімпопо". Дуже хороший, доглянутий, хоч і не великий, але як для приватного зоопарку - гарно.

Почнемо з тигрів та левів, бо пташки(їх там багато) Ромчику не надто сподобались ( Можливо тому, що поряд були вольєри з тиграми, які голосно давали про себе знати )

Зовсім трошки Польщі )

Привіт, я знову тут ) 

Цього разу розповім про нашу недавню маленьку подорож до сусідньої Польщі. Не буду писати про те, що живуть вони набагато краще за нас, і що дороги у них хороші, і що все таке доглянуте і акуратне, і ... ще багато хорошого можна було б написати, бо перетинаєш кордон і потрапляєш у зовсім інший світ. Прикро, що ми ще не скоро, дуже навіть не скоро будемо жити як поляки ( Та спробую не думати про сумне і написати як усе було.

Осінній гарбузовий пиріг )

Привіт, Народ ) 

Осінь - час яблук, груш і... гарбузових пирогів )) Чесно кажучи, раніше мені навіть на думку не спадало зробити щось подібне. Ідея навіяна американськими фільмами і, як не дивно, дитинством ) Коли вперше його пекла, Андрія не було дома, і пропозицію спробувати новий пиріг прийняв насторожено, я ж бо вирішила передчасно не відкривати секрет випічки. І знаєте, що він сказав? - "Мммм... Яка смакота! З чого він?!" ))) 

Так, пиріг справді смачнющий і просто тане у роті )))(ну от, майже як у рекламі). Та щось я заговорилась, краще поділюсь з Вами рецептом і фотками )))

Яблучна шарлотка тайм )

Всім привіт )

Так я переїхала на blogspot і дуже цьому рада, ще не зовсім розібралась що тут і до чого, але розберусь ) Ідея переїхати кудись з ЖЖ була давно, не доходили руки до того переїзду (

Давно не писала - був період відпочинку і насолоди літом ))) А сьогодні, коли пекла яблучну шарлотку мене осінило, що завтра уже осінь... Люблю і не люблю цю пору. Люблю, бо яблука, груші і всякі такі смачнючки ))) а не люблю, бо... бо мені не вистачає світла і тітонька "депресія" перетворюється в мою коліжанку ((( Та будемо сподіватись, що цього року осінь буде кращою. Дуже сподіваюсь, бо сьогоднішні події в Україні зовсім не радують... Живу надіями на Бога.

Оскільки, я вже згадала про шарлотку і показала фото, то поділюсь рецептом ) Коли я щось готую - старюсь внести щось своє в оригінальний рецепт(скажу по секрету: не завжди вдало, але я люблю експерементувати)))) 

Перший рік )

Привіт усім хто мене читає )
Виявляється пройшов рік з того дня, коли у нашій сім'ї з'явився Ромчик ))) РІК!!! Він так швидко пролетів, що я й оглянутись не встигла ) Інколи кажуть, що перший рік дитини для мами тягнеться найдовше, а для мене - дуже швидко. Я радію кожному дню з цим малим чудом, навіть не уявляю як жили без нього ) Було по різному: щастя його першої усмішки, годування, яке заспокоює нас обох, спільне розглядання малюнків у книжках, дурачення і сміх на цілу хату... але й були сльози і його і мої, і думки на зразок - "я найгірша мама в світі"(думаю всі через таке проходять), і ще... ще сум коли він виростає з улюблених штаняток і бодіків, бо розумієш, що час летить і його не повернути... Саме тому намагаюсь ловити момент сьогодні і насолоджуватись його компанією, бо розумію, що Ромчик виросте і буде школа, друзі, своя сім'я, а ці дні разом ніщо не замінить )

Наболіле...

Привіт...
Давно не писала бо... бо події останнього півріччя в Україні тримали мене в якомусь напруженні... про політику і без того було багато написано і запостано в нет... а зараз якось наче відпустило, чи може, ми уже звикли до того, що кожен день жертви, що кожен день неспокій... якось так. Я люблю Україну, без політики і навіть з людьми, які тут живуть... люблю Україну і не люблю Росію і не хочу, щоб ми стали такими як вона. Багато хто мені дорікне, мовляв як так, ти ж прожила кілька років свого дитинства там (у Краснодарському краї, але це вже тема для іншого посту) і тато твій був "русский", а ти так їх не любиш. Так, тато у мене був росіянин і неабияк пишався цим(так їх вчили у школі - сприймати себе як вищу расу, сумно, але факт). Я не кажу, що він був поганим, для мене він назавжди залишиться Татом(нехай з Богом спочиває) ... і найсвітліші спогади живуть завжди...

Новорічно - Різдвяне )

Привіт )
Сьогодні обіцяні фото з новорічно-різдвяної фотосесії. Тема навіяна святами, які тоді ще наближались, а тепер уже минули, нажаль( Не буду багатослівна, просто покажу фотки )))

Підсумки 2013-го

Всім привіт у новому році ) Ось і я зважилась зробити підсумки року, що минув...
Майже уся його перша половина пройшла в очікуванні нашого чуда ))) Хоча і вона не була безхмарною.
Ще у січні довелось провести кілька жахливих днів у лікарні - досить не адекватні лікарі лякали мене загрозою передчасного переривання вагітності та схиляли до операції під час вагітності, на яку я, слава Богу, не зважилась. Одним словом не приємний досвід в результаті якого я зрозуміла, що завжди варто питати думку кількох лікарів, робити висновки і слухати себе... (можливо, колись я наважусь написати пост про неадекватність і непрофесійність деяких лікарів і їх  зацікавленість розкрутити вас на гроші). Але не все було так погано, у тому ж таки січні я здала Knowledge Evaluation і стала Senior Quality Assurance Engineer ))) що не може не радувати.