Сьогодні вирішила поділитись своїми відчуттями і переживаннями з недавньої мандрівки до чудотворного місця - Зарваниці. Можливо ви чули про це надзвичайне село, де сталось об'явлення Матері Божої. Історія цього унікального місця сягає часів, коли на Україну здійснювали свої напади турки і татари. Так от, рятуючись від одного з таких ворожих наступів, киівський монах дістався земель Галицького Поділля, де впав знесилений і заснув. Прокинувся він зранку від яскравого світла, що йшло від ікони Діви Марії з Ісусом Христом на руках, а з під землі пробивалось джерело цілющої води. Монах вирішив заснувати тут обитель в знак своєї подяки до Господа. З того часу пройшло не одне століття, Зарваниця міняла свій образ у різні часи: за часів правління радянської влади її обгороджували колючим дротом з електричним струмом, чудотворне джерело засипали камінням, стріляли у людей, які збирались тут на молитву(очевидцем цих подій була моя Мама і це було дуже страшно), а зараз тут височіє величний собор. Мільйони людей приходять сюди за сціленням, приносять свої страждання і болі, благаючи Пречисту про допомогу і Вона нікого не відпускає з порожніми руками ) бо і на сьогоднішній день тут стаються зцілення, треба тільки вірити, що Вона допоможе. Шкода, що не всі люди вірять у це, але я знаю зі свого власного досвіду, що все, що я тут просила було мені подаровано Господом.
Щороку я стараюсь прийти сюди на прощу, тобто пішки(хоча це і не дуже далеко, я з маленького містечка Бучач, що за 24 кілометри від Зарваниці). Йду сюди, щоб подякувати за ті ласки, якими Матір Божа нас обдаровує, за те, що я маю зараз, перепросити Бога за свої проступки перед Ним і завжди несу свої прохання... Цього року мандрівку до Зарваниці розділив зі мною Андрій )) Господь посприяв тому, що вночі, коли ми виходили з дому і протягом усієї подорожі не було дощу, отже ми могли торувати свій шлях без перешкод ))
Ранок нас зустрів туманом і ласкавим сонячним промінням )) в якому купались села через які ми проходили ))
Якою ж невимовною радістю наповнилось моє серце, коли я побачила вершечки собору та дзвіниці )) важко це почуття передати... Тут я відчуваю величезне піднесення духа, душа співає від радості, коли я стаю перед Чудотворною Іконою і так хочеться поділитись цією радістю з близьким, хочеться, щоб кожен відчув у душі той спокій, ту благодать яку, відчуваю тут я.
Прочани мають нагоду співпереживати з Ісусом проходячи Хресну Дорогу, якою йшов Він, двигаючи свій важкий хрест...
А напившись води із Джерела відчуваєш приплив сил та енергії, які раніше не відчував...
Коли приходжу сюди, не хочеться нікуди бігти, хочеться залишитись тут якнайдовше ))
Рекомендую відвідати Зарваницю хоча б раз і ви захочете повернутись сюди знову!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар