Сьогоднішні події дуже важко помістити в один пост, тому, що ми об'їхали всю Бока Которську затоку, заїжджаючи в міста і містечка по дорозі. Класно, що з нами подорожують наші хороші друзі Сергій з Свєтою, він добре вміє водити авто, завдяки їм ми змогли взяти машину на прокат, щоб відвідати цікаві місця. Тому я зроблю їх скорочений огляд, а після відпустки напишу розширені пости про кожне з цих містечок.
Першою зупинкою по дорозі був невеличкий маячок з закинутою каплицею. З нього відкривається красивий вид на штучні острови посеред затоки. Цю красу важко передати словами... кристально чиста водичка, навколо гори і малесенькі містечка вздовж берега )) Руїни старих кам'яних церков і будинків ствоюють неповторний антураж Чорногорії... рай на землі ))
Другою зупинкою був пірс у тихому містечку(таких пірсів тут багато). Варто сказати, що тут нас вразили спокій і тиша. Порівняно з заповненою туристами Будвою, це місце було оазисом тишини )) юуло чути лише крики чайок і плескіт води ))
Далі було місто Герцог Нові )) Місто прикрашає величезна фортеця, яка височіє над морем. Сказати, що з неї відкриваєтеся фантастичний вид - це нічого не сказати, це краше побачити ніж почути )) Ще це місто називають Містом Сходів, тут дуже багато сходинок(зрештою як і у всій Чорногорії), я б назвала її Країною Сходинок )) Єдиним мінусом було те, що сюди ми приїхали в обід, коли несамовито гріло сонце (( тому гуляти було важкувато.
Не витримавши жари ми заїхали на один з численних пляжів покупатись )) Це було так приємно, як зранку горнятко кави ))
Останнім на сьогодні стало місто Котор - місто порт для туристичних пароплавів. Якось аж не зручно згадувати його двома словами, адже місту більше двох тисяч років і стара його частина має свій первозданний вигляд... Бруківка тут така вичовгана, що аж блистить, вулички тут настільки вузенькі, що у них можна розпертись витягнувши дві руки. Місто обнесене муром зі сторони затоки і величезною стіною зі сторони гір, що робило його неприступним для турків, отже воно ніколи не належало Османській імперії. Завдяки цій стіні місто охороняється ЮНЕСКО. Вздовж стіни йдуть сходи, якими можна видертись на фортецю, що служила колись оборонним пунктом і сторожовою вежею. Ми подолали ці сходи )) хоча дорога була нелегкою (( спочатку по дорозі на верх я віддала Андрію капелюх, потім фотоапарат )) Подекуди сходи слизькі і хитаються, а подекуди взагалі розвалені. Але місто веде роботу по їх відновленню )) Як бачите, старання були винагородженні фантастичним видом ))
Читайте більше у моїх наступних постах ))
Немає коментарів:
Дописати коментар